Увійти

ДОБРО ПРИПОРУЧЕНЕ..  В притчі про таланти, яка записана в Євангелія від Св. Матвія 25:14, Ісус говорить про одного чоловіка, а Лука підкреслює - який був ".. роду славного...", котрий "...відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутися..." та який "...покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, - кожному за спроможністю його..."

Добро Припоручене... В Післанні Святого Апостола Павла до Єфесян 4:7-8 написано: "...А кожному з нас дана благодать у міру дара Христового. Тому й сказано: "...Піднявшись на висоту, ти полонених набрав і людям дав дари!"

Добро Припоручене... В Післанні Святого Апостола Павла до Римлян 12:6-8 читаємо: "...І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво - то виконуй його в міру віри, а коли служіння - будь на служіння, коли вчитель - на потішання..."

Отже, в притчі про таланти, мова не йде про природні таланти людини, бо їх вживання чи не вживання не є запорукою спасіння! Там говориться про Дари Духа Святого, які Господар дав своїм слугам, які даються тим, котрі повірили, покаялися і народилися згори!!!

На мою думку, природні таланти, освячені Словом Божим і Духом Святим, в природі людини, що народилася згори, служать допоміжним складником в практичному вираженні Дарів Духа Святого, ціль, з якою Господь дарує нам добро Своє!

В Післанні Святого Апостола Павла до Єфесян 4:11 ми читаємо: "...І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пасторів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового..."

І усе це Він робить з однією ціллю - щоб ми могли зростати у вірі, благодаті та пізнанні Сина Божого. Як Він дарував, як Він хоче і "...кожному за спроможністю його..." 

Як ми повинні вживати добро пана свого? Я хотів би знову нагадати місце з Святого Письма - Римлянам 12:6-8

  • Пророцтво - виконуй його в міру віри
  • Служіння - будь на служіння
  • Вчитель - на навчання

Отже, кожен дар повинен мати досконалу дію та результат. В притчі ми читаємо про того слугу, котрий взяв п'ять талантів - він "...негайно пішов та орудував ними..." 

Святий Апостол в Післанні до Римлян 12:8 навчає усіх нас: ".. коли втішитель - на потішання, хто подає - у простоті, хто головує - то з пильністю, хто милосердствує - то з привітністю!"

Дух Святий через Слово Боже повчає нас, як ми повинні орудувати добром, припорученим нам, як ми повинні вживати його на служінні, наділяючи нас необхідними здібностями та мудрістю.

Інколи, коли ми вгашаємо вогонь Духа Святого і перестаємо орудувати добром пана свого, то робимо справу припоручену нам без простоти, без пильності, без вірності - ми в загальному просто перестаємо примножувати добро, припоручене нам нашим паном!

Звертає на себе увагу реакція раба, котрий одержав один талант та "...пішов та й закопав його в землю..."

В Євангелії від Святого Матвія 25:24 ми читаємо гнівну відповідь цього раба до свого пана: "...Я знав тебе, пане, що тверда ти людина - ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав."

Що це значить?

Ми повинні розуміти, що вживання добра нашого пана потребує від нас пожертви - нашого часу, нашого зусилля, нашого майна, нашого достатку, нашого здоров'я, нашого...

А нам інколи цього не хочеться, ми вважаємо, що це жорстоко втрачати ради Христа! Тоді ми забуваємо про суть Христової благодаті, явленої нам,  котра полягає в тому, що Він збіднів ради нас, віддав Своє життя за нас, щоб ми могли збагатитися Ним та отримати спасіння та життя вічне у Христі Ісусі!

Без пожертви неможливе примноження добра нашого Пана, котре припоручене нам!

Будьмо чутливі до Голосу Духа Святого, щоб свого часу кожен з нас зміг почути слова: "...Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, - увійди до радощів пана свого!"

 

З повагою,

пастор Юрій Голас